Папуга

Йден бабинський чоловік пішов за Мурависко, до Дністра ловити рибу, взявши з собою сина. А йден маньяк з Дністрівки підгледів як виглядить хлопчик, і прийняв його образ.

- Ой, ой – закричав він, підходячи вечором до городу.- Бджола вкусила мене за пісюна! Мати в цей час сиділа за верстатом.

- Ой, боляче,боляче!- нив хлопчик стоячи в дверях. Його пісюн опух і став великим, як у дорослого.

- Лягай на піч, лиш не плач!- втішала його мати збираючись лягати спати. Однак схлипування продовжувалися.

- Вгамуйся, будь ласка! - вигукнула жінка. - Якщо хочеш, то лягай з молодшим братом.

Хлопчик підсунувся ближче, однак не заспокоївся. Його пісюн продовжував збільшуватись у розмірах.

- Мамо, мамо, ніяк не проходить! - жалівся хлопчик.

- Добре, синку, - відповіла жінка, - лягай поряд зі мною.

Плач зупинився і мати нарешті заснула. Вона лежали на крижах, лицем догори. Дністрівський привстав, ліг на жінку і просадив її пісюном усю наскрізь, так, що кінец спочатку виліз у неї з рота, а потім оповив петлею шию. Дністрівський маніяк хотів занести жінку, та не зміг – вона виявилася занадто тяжкою і товстою.

В цей час дитинча підняло крик. “ Як бідолашному не плакати! - думав ручний папуга що жив у хаті.- Адже йому давно пора смоктати груди!”

- Тихше, тихше, малюк! - спробував заспокоїти папуга дитинку, однак той горланив ще гірше.

Тоді папуга підлетів, сів на голову мертвої господині і з розмаху клюнув дністрівского маніяка в головку пісюна. Бризнула кров. Згорнувшись, вона потемніла і у папуги дзьоб став зовсім чорним.

Нарешті повернувся господар дому.

- Що з малятком, що він так плаче? - вигукнув батько.

- Злий дністрівский маніяк убив твою жінку! - пояснив папуга. - Він побіг попри лісникову хату, але я встиг відірвати йому кінчик пісюна.

Овдовілий бабинчанин вискочив з хати і побачив криваві сліди. Зібралися сусіди. Вони швидко занесли жінку в погріб і побігли до лісу. Сліди привели до ярка, що розділяє бабинську територію від дністрівскої.

Злого дністрівского маніяка вирішили викурювати димом. Пішли до Долара, і принесли від нього десять кубінских мішків червоного перцю, підсушили, розклали багаття перед Дністрівкою і почали кидати перець у вогонь. З центру села почулися дивні звуки. Виявляється що в Дністрівці жило багато людей і ось всі вони почали задихатися. Як тільки самці, самки і діти почали вискакувати з села з протестами, бабинські люди забивали їх до смерті гирлигами. Нарешті, з'явився злий дністрівський маніяк, згубивший жінку.

- Я, я винен! - кричав він, тримаючи в руках кровоточивий пісюн.

- А, ось ти де! - відповіли бабинські люди. Вони оточили його і били до тих пір, поки не перетворили на кашу.

Але одну дівчину з Дністрівки бабинці вирішили не вбивати. Вирішили, що з неї вийде добра нянька доглядати за малюками. Спочатку ця дівчина робила все, що їй наказували, і люди були нею задоволені, але потім виявився її зла вдача. Якось всі сапали у полі кормові буряки. Чортиха також працювала. З хати почулося голосіння малюка і няньку відправили подивитись за дитиною. Незабаром плач припинився, однак дівчина чомусь не поверталася. Занепокоєна матір пішла подивитися у чому справа. Дитина була мертва: чортиха виїла у дитинки весь мозок, а сама втекла до Румінії.