Старший брат

Жили колись разом два брата, Старший з дружиною. Жили вони разом, в одній хатинці, і справа кінчилася тим, що молодший закохався у невістку. Як тільки Старший брат кудись відходив, його дружина з братом повністю віддавалися пестощам, випробуючи то один, то інший спосіб задовольняти свої еротичні забаганки та фантазії.

Старшому братові про ці ігри стало відомо. Одного разу він заховався і на свої очі зміг спостерігати, як його дружина, вдовольняє брата. Але братові він не сказав ні слова. Зате залишившись на одинці зі своєю дружиною, покликав її і вимовив:

- Послухай, я людина добра, але якщо ти не залишиш мого брата, то я кончу тобі дни.

На все це, дружина нічого не відповіла і деякий час життя йшло своїм чередом, однак потім парочка прийнялася за старе. Чоловік більше не зробив їй ніяких зауважень, але покинув рідну хату і оселився біля старого лісу в покинутому бурдею. Спочатку він бажав стати монахом і прославляти Бога, однак був неграмотним і не розумів,що потрібно робити і як йому поводитися. Скоро, все це йому остогидло і поступово він став дичавіти. Від нестерпної туги і головних болей чоловічина почав вити на місяць, і незабаром оволодів собачими та вовчими звичками.

Після довготривалої відсутності Старший брат все ж таки вирішив повернутися додому, однак молодший зустрів його зневажливим сміхом і реготом:

- Коли ти вже станеш вовком, бра? В тебе хвіст з заду ще не росте? - знущався молодший.

Однак Старший тільки сумно поглянув на свою колишню дружину, що не бажала міняти своєї поведінки, і знову поплентався назад до лісу.

І зараз він все більше вбирав у себе вовчого та звіриного. “Прийде, прийде та година,- думав він, - ви всі, всі дізнаєтесь що таке помста. Я здеру з вас шкіру і зимою буду вкриватися нею!”

Довго ще Старший брат жив, так на одинці, в старому лісі, і на решті спробував, ще раз, повернутися до рідної батьківської хати. Знову над ним насміялися, а рідний брат на очах злігся з його дружиною.

- Поглянь братуха, я маю твою жінку в дупу, знаєш як добре?- реготав він. А та жінка, яку Старший брат колись так палко кохав, ще й піддакувала:

- Так, так, давай глибше! Цей придибашний, - сказала вона, - став схожим на смердючого пса. Тим краще для нас!

Гірко було зрадженому чоловіку чути таке, і він вирішив ніколи вже не повертатися додому.

Минув час, чоловік з горя і людську мову забув, став дійсно схожим на потвору і іноді з насолодою їв і собаче та своє лайно.

Якось, навесні молодший брат вирішив поглянути, як там його родич, чи ще живий брат чи вже кончився. І коли він побачив свого Старшого живим та здоровим, то розреготався так голосно, що зі скал аж каміння посипалося:

- Як справи? - кричав він.- Де твоя собача братія? По моєму тобі ще далеко до справжнього вовка, прийдеться тобі потрудитися. Силкуйся друже!

І заходячись від сміху, повернувся додому. У цей вечір парочка займалася коханням дуже пристрасно. І коли молодший брат розповідав дружині про побачене, то вона аж палала від задоволення і витворяла такі штуки, що деяким людям і уві сні такого і не присниться.

Старший брат побудував собі гніздо на дереві і коли хотів “до вітру”, то сідав на його край.

І ось молодший брат знову прийшов до лісу, але цього разу з жінкою. На парочку, коли вони побачили таку картину, одразу ж зійшло сексуальне збудження. Там же, під деревом, жінка стала на коліна і почала облизувати молодшому пісюна. А Старший дивлячись на них, тремтів від гніву та ненависті. Нарешті він не витримав і переборовши свій страх, кинувся з дерева на обох і гостим камінням що тримав він у своїй руці, вдарив жінку у голову. Та в смертельній судомі зжала зуби і відкусила молодшому брату його “гордість”. Від страшенного болю той заметушився, зачепився за корчь і впав у прірву на гострі каміння. Там він і кончився.

А Старший брат розтулив мертвій жінці рота, вийняв пісюн і поклав його у вирізану піхви дружини. Її ж скинув до покійника і зверху плюнув. Пройшло не багато часу, і від коханців залишилися самі кістки.

Погода була чудовою. Люди зібралися біля церкви, співали пісень і славили Бога, як раптом перед певчими, в їхній натовп, впали, криваві, чоловічий та жіночій геніталії. Жінки закричали від жаху, чоловіки кинулися бігти бити Старшого брата, та їх зупинив батюшка:

- Схаменіться люди! Це людина свята! Хіба ви не знаєте, що юродиві, це діти Господні! А те що він зробив то я йому відмолю, бо не він порушив закона та звичаїв! По заслузі він відплатив, Содому та Гоморі!