Внучка

Дівчинка підросла, у неї перемкнуло в мозгах. І як тільки вона дізналася, що дід відає де в лісі росте багато дерену, вона заспішила до нього в гості. Та й хто би всидів на місці, коли є можливість назбирати відро ягідок, насолодитися їхнім кисло-солодким смаком і до того ж можливо...

- Я прийшла до тебе дідусю! - вимовила внучка підходячи до хати діда під вечір. - Хотілося піти з тобою завтра до лісу на дерен. Я чула, що цього року дуже великий врожай, на рік компоту можна позакривати!

- Нема проблем, внучко, - відповів дід.- Приходь завтра зарання, і я тобі все покажу.

Ранком дівчина з'явилася знову.

- Ти не спиш, діду?

- Та я всю ніч не спав, тебе ніяк дочекатися не міг. Тобі треба було лишитися в мене. Я давно вже готовий, гай пішли!

Вони вже добряче відійшли від села, і внучка нетерпляче шукала очима серед яру потаємного місця, вона запитала:

- Далеко ще?

- Та ні, скоро прийдемо! - вигукнув дід і тихіше добавив: - Все ж таки добре, що ти дізнаєшся, де є дерен. Так і станете, мої внучки приходити сюди – то одна, то друга. Оце буде добре!

Незабаром вони підійшли до потрібного місця. З'явилися лісові дерева. Дівчина сердито прискорила кроки – їй не терпілося сказати діду про свої уяви, та замість цього їй приходиться рвати дерен. Всю дорогу вона уявляла собі, як сидить у діда на колінах і він лоскоче її.

- Ой, ой-ой, почекай! - почула вона за спиною скорботний вигук.

Це дід наступив на коляк. Дівчина зраділа, їй стало жалко його, вона повернулася і підбігла, вже готова допомогти дідусю.

- Ось, ось тут! - прикидаючись застогнав дід, щоби внучка дійсно думала що його дуже болить. Вона майже схопила коляк пальцями, коли дід підняв ногу і попросив дозволу покласти їй на бедро.

- Так буде краще! - пояснив він, тихенько підіймаючи внучці спідницю. - Ану ще!

Коляк зовсім вийшов, та дід здавалося забув про нього. Він відтягнув спідницю догори і нарешті побачивши дівочі, молоді, соковиті принади, більше не був в силі стримувати себе. Впавши на траву дівчина навіть не противилася енергійним діям свого дідуся, а лишень від задоволення тихенько стогнала. Вона закричала тільки раз, коли дід позбавив її цнотливості.

Коли вона прийшла до тями, їй стало соромно того чого вона хотіла і того що сталося. Заходячись від плачу, вона втомлено дійшла до дому, намагаючись іти широко розставляючи ноги. Дома дівчина розповіла про свою пригоду рідній сестрі, а та в свою чергу матері.

- Дід зґвалтував мою сестричку! - ридаючи розказувала вона матері про сестрину біду.

- Та як він міг так вчинити зі своєю рідною внучкою! - зашарілася жінка. - Адже вона ще зовсім дитина, ледве в нього на грудях поміститься!

Довідавшись у чому справа, батько дівчини готовий був бігти і вбити старого, але родичі зупинили його.

- Це твій рідний тато, та лиши, не бий, в міліцію не заявляй! Може якось минеться.

Тим часом старий йшов кровавим слідом за своєю внучкою, задоволено згадуючи своє минуле і думаючи як добре позбавляти когось цнотливості. Дома його зустріла стара і накинулася на нього з погрозами.

- Ти що старий, з глузду з'їхав?

- Сама ти курва! - огризався він. - Дівчина впала з дерева на коляки, подряпалася, штурпак попав їй прямо в щилину! А я їй допоміг, витягнув штурпака! А ви кричите, неначе я в чомусь винен!

Минуло трохи часу, з города в село приїхала на відпочинок до діда племінниця-студентка. Користуючись моментом дід і її запросив до лісу нарвати трохи дерену. Ранком вони пішли по стежці – люблячий дідусь і чарівна племінниця. Коли дівчина вже нарвала трохи дерену, старий закричав що став на щось гостре.

- Ох, ти бідолашний! - заспівчувала племінниця.- Підніми ногу, поклади її мені на бедро, так буде зручніше!

Цією порадою дід поспішив скористатися, очікуючи моменту, коли можна буде повалити жертву на землю. Але дівчина була сильнішою ніж її маленька сестра і знала з ким має справу. Коли старий намагався штовхнути її, вона вчепилася йому у волосся і потягнула по землі. Поряд ріс колючий свербивус. Дівчина штовхнула діда в середину куща і ще почала лупцювати його сухим дрючком. Дід дико верещав від болю та кликав на допомогу, однак перехожих у лісі не так і багато, а хто й чув то сам злякався. Незабаром старий був вже напів мертвим. З його ран лилася червона кров. Доповзаючи до рідної хати він знепритомнів біля старих воріт і помер.