Були колись часи, коли наші предки слов'яни ненавиділи один одного. Одного разу українці вирішили, що ляхи дивляться на них скоса, і домовилися дати їм відсіч.
Один з ляхів натерся карасями зі сметаною і став напівпрозорим. Його так і назвали - Напівкровка. Він був головним ворогом для українців. Цей напівкровка з'явився серед українців і вбив одного файного чоловіка, вдаривши його булавою по шиї. А потім прийшов до дітей українців і каже:
- Ці діти хотят їсти! Ось цей хоче житньої мукички!
Сказав і вбив дитину.
- А цей хоче жареної риби!
Знов заніс булаву і розбив хлопчику голову.
- А цей Сердючка бажае смачненьких болотяних черв'ячків!
Зараз він прикінчив і третю дитину.
Та незабаром і в українців також з'явився напівкровка, щоби захистити свій народ від кровожерливих ляхів.
- Ми дамо їм відсіч, і натрем їм дупи, будуть їхні п'яти в темряві горіти! - пообіцяв він українцям і одразу ж схопивши польского хлопчика за шкірку каже:
- Цей хлоп хоче свинини!
І хрясь його булавою.
- Яловичини він також хоче!
І знову його булавою.
- Він навіть хоче коров'ячого молока!
І третій раз булавою по голові. Називаючи віршовано українські страви він молотив своєю булавою польского хлопа до тих пір поки від нього мокрого місця не залишилося.
У відповідь на вбивство, багато польских лицарів зібралися на Жовтих водах з бажанням помститися українському напівкровку. Та поки вони вирішували, що потрібно робити, український герой підплив до них на човні і натер їхні дупи червоним перцем. Декілька ляхів загинуло, а інші накивали п'ятами. У деяких так запекло дупи, що від болю вони кидалися в Дніпро з криками:
- Ми програли! Ми програли!
Ті хто ж не втратив орієнтації від пекучого болю в дупі повернувшись до своїх, вмовляли їх поступитися. Однак їхні старці вирішили не поступатися і підняли народ. Ляхи знову пішли війною на українців. Вони прийшли на Україну і почали кричати:
- Ми як єдине ціле! Хто попереду, знищте Напівкровку українську, не жалійте його!
Нарешті вони прийшли туди, самі незнаючі куди і кажуть:
- Шукайте скрізь, ось сліди Напівкровки!
Та Український герой заховався в бур'янах і все чув.
“ Ви мене не вб'єте, зате я вам рила начищу!” думав він раптово вискочивши з-за кущів. Ляхи від страху в штани наклали, кинулися тікати та напівкровка наздогнав їх, і своєю чарівною булавою, роздробив їм всім по черзі голови.
Щоби здолати українського героя поляки придумали хитрість, вони підіслали до напівкровки жінку католичку. Він з нею спав, а в північ та встала і вдарила його сокирою. Та не вбила, тому що український напівкровка не міг померти, адже був даний українцям самим Богом! У напівкровки було двоє полонених поляків шляхтичів, які за ним лайно прибирали, нужники чистили і їсти варили та постійно загравали зі слугами напівкровки намовляючи їх проти нього. Український герой, дізнався про ці змови і покликав до себе своїх полонених. Однак ті йшли дуже повільно, один з них навіть на флейті грав, бо був дуже розумним. І коли вони вже підійшли до нього, український напівкровка вже по старій звичці розбив полоненим голови. Після цього він влаштував велике свято, на якому якийсь юнак почав приставати до нього з різними питаннями. Той викликавши юнака, штовхнув на землю, вихопив ножа і розпоров йому живота. І раптом як вигукне:
- Встати! Хто тебе вбив, га?
А потім повернувся до присутніх і каже:
- А ви чого такі перелякані, ану станцюйте гопака!
Після цього випадку напівкровку всі почали боятися, тільки й думали про те, як позбавити його життя. А так як він був Богом даний, то просто так неможливо було його вбити, тільки постом та молитвою. Покликали Писанку, і та вимовила декілька заклять. Одразу ж після чого напівкровка помер.
Історія на цьому завершується. Це нам наші діди розповідали, як колись в давнину українці з ляхами воювали.
Немає коментарів:
Дописати коментар