Помста Гуцула

Поїхавши на заробітки з рідних Карпат, гуцул Мітя зустрів в Одеській області дівчину. Вона так сподобалася йому, що він залишився в її селі. Оскільки людина він був нікому не знайома, дівчина йому відмовила. Однак гуцул Мітя, не втрачав надій. Ходив за нею, витрачав зароблені гроші, так що, в кінці кінців дівчина розм'якла і пустила його до своєї койки. Все здавалося йшло добре, як раптом, прийшовши після роботи до нареченої, гуцул Мітя почув різку відмову:

- Так і так, забирайся, діла з тобою не хочу мати!

Мітя спробував поговорити з родичами коханки, та над ним лишень насміялися. Чужинець і є чужинцем, бендера одним словом.

Чоловіки цього села були переважно рибаками і частенько виходили в море на риболовлю. З риби вони робили паштети, але гуцула Мітю паштетом не пригощали! Насміхаючись над заробітчанином, вони годували його паштетом, зробленим з риб'ячих кишок та відходів. Мітя, нічого не підозрюючи вечорами намастював паштет на хліб, а люди що приходили до нього випити по сто грам, тільки посміхалися. Крім цього паштету Мітьку в селі нічого не давали і день за днем він худ та марнів.

Якщо хтось і відносився по людськи до гуцула Міті, то це були дві жінки, переселенки, з якими він, був по доброму. Їм стало жалко бідолаху і вони вирішили сказати, чим його годують в місцевій столовій. Мітя відчув себе глибоко скривдженим. Він не помітно виніс з гуртожитку валізу з речами і попросив тих двох жінок приготувати для нього чистий одяг перед далекою дорогою.

- Я повертаюся в рідне село, до мами! - сказав він, обіцяючи нагородити своїх подруг за доброту і покарати інших.

І ось гуцул Мітя сів на потяг. Через п'янку він чуть не спалив вагона, і жорстока провідниця хотіла побити його, та земляки врятували гуцула Мітю.

Першого, кого Мітя побачив, наближаючись до рідної хати, молодшого брата.

- Мамо! - закричав той, - Мітя вернувся!

Мати спочатку не повірила, бо думала що сина десь прибили, або викинули з вагона, так довго про нього нічого не було чути і він нічого не писав! Весь вечір, співчуваючи і дивуючись, слухала вона розповідь про життя в чужому селі.

Батько Міті, старий гуцул, був присутнім при розмові. Лежачи на печі він думав:

- Які поганці, так кривдити молодого парубка!

Намітивши план помсти, старий перш за все ввів себе до стану дрімоти. Вві сні він пригнав до приморського села безліч риби. Люди кинулися до берега і почали носити хто скільки може риби, до своїх хат. До полудня люди так наїлися, що вже дивитися на рибу без огиди не могли. І тоді батько Міті, зробив так, що пожовані і проковтнуті шматки риб ожили і потягнулися назад до моря. Тільки для двох добрих жінок було зроблено виключення. Решта ж, включно з коханкою Міті, була затягнута невідомою силою в море. На місце подій негайно прибули МЧСники, та нічого дивного знайдено не було. Вирішили, що масове самогубство людей, було викликано впливом на їхню свідомість пропаганди якоїсь протестантської церкви.

Так помстився старий характерник за синові образи.