Цицька

Батько Слав'ян жив в селі зі своїми двома жінками. Вони були сестрами. Старшу звали Україна, молодшу Білорусія. В України було шестеро дітей.

Одного разу батько Слав'ян сказав старшій жінці:

- Я піду збирати “бички”. Може ще трохи риби наловлю. Вернуся через три дні. Дивися за сестрою, щоби вона не розмовляла з Москалем; знаєш, лісова така людина – їде на конях, горбатий, то червоний то синий то білий, сам людожер, а співає гам-на-на, гам-на-на! Він на нашій магалі влаштувався, їсть баньки з виноградом.

Молодша сестра Білорусія чула ці слова. Отже Слав'ян пішов збирати бички, до Дністра. Пізніше Україна пішла разом з дітьми на город. Коли вона йшла стежкою, Москаль став закидати її кісточками від сливок, але жінка цього наче не помітила.

На слідуючий день Білорусія взяла відро тай каже:

- Піду вже я зараз на город.

- Іди, але тільки наш чоловік велів нам з Москалем ляси не точити.

- Ну, що ти, стану я з цим придурком діло мати! Білорусія підійшла до дерева, під яким земля була рясно встелена смаковитими кісточками.

- Послухай, Москалику, - почала молода жінка,- кинь мені сливку, га? Той кинув до низу жменю кісточок.

- Ні, я так не хочу, мені сливок треба, - вигукнула грайливо Білорусія. Той знову кинув кісточок.

- Ну, слухай, перестань, тобі що – жалко?

- Добре, добре, зараз кину тобі сливок.

Поглинаючи солодкі сливочки жінка говорила:

- Знаєш, куди я йду? Я йду на город, накопаю картошки, нарву укропу. Незабаром вона поверталась додому з повним відром.

- Ей, кинь ще сливок!- попросила жінка підійшовши до дерева. А Москаль кинув кісток.

- Знову ці ж жарти! Ну, кинь мені сливок, тяжко чи що!

Лісова людина кинула їй сливок. Запихаючи їх до рота, Білорусія мов би розмірковувала вголос:

- Слав'ян пішов ловити рибу, і ще два дні його не буде. Ми дома з Україною самі. Може в гості зайдеш? Сто грам хочеш?

Москаль нічого не відповів,однак крокуючи додому жінка від збудження аж палала.

- З Москалем говорила, чи що? - одразу ж здогадалась сестра. - Хто тобі наказав за пивом бігати? Ми ж вирішили, що післязавтра сабантуй влаштуєм, коли Слав'ян вернеться.

Білорусія не звернула на ці слова ніякої уваги. Вона збігала за пивом, наробила вареників, послала племінника за склянками. Як тільки все було готово, вона поставила самий великий полумисок шановному гостю Москалеві. Упевнившись, що все добре, Білорусія підмилася і накрасила губи червоною помадою. Сонце котилось до заходу, коли почулося:

- Гам-на-на, гам-на-на!

- Москаль йде, чи що?- спитала Україна.- Ти тому така весела?

З цими словами старша сестра покликала дітей і разом з ними залізла на горище.

- Кого запросила, сама й приймай! - В останнє сказала Україна.

Сама! Про таке Білорусія навіть і не мріяла. Ось і гість увійшов, присів. Але губи у Москаля були діряві, тому пиво вилилося на підлогу.

- Пий нормально, що ж ти все порозливав!- нарікала жінка.

- Йой, звичайно більше не виллю,- вибачилась лісова людина.

- А зараз ляжемо разом! - сказала Білорусія. Москаль влаштувався в ногах у жінки і почав їх заковтувати.

- Тік...тік...тік...,- почувся звук.

- Що ти там граєшся, перестань лоскотати мені ноги, - вчинила опір Білорусія,-давай по справжньому!

Тоді Москаль ліг поряд із нею і почав їсти її плече.

- Знову жартуєш, лоскочеш тільки, переходи на другий бік!

Москаль перейшов поступово і з'їв жінку всю до кінця. Одна цицька лишилася лежати на ослоні. Нарешті лісова людина піднявся, взяв відро з водою і пив поки його живіт не наповнився. Він вийшов на ґанок і поглянув на небо: як там зорі, чи далеко ще до світанку.

- Білорусія казала, що в хаті їх двоє; треба подивитися! - стукнуло Москалеві в голову.

Він почав вивчати сліди, що вели в бік криниці – начебто з хати ніхто не виходив. В цей час заспівав цвіркун:

- Якщо хочеш з'їсти потрух, шукай серед лушпиння цибулі!

Москаль розкуйовдив кучу лушпиння, та нічого не знайшов. “ І навіщо цей цвіркун говорить що потрух у лушпинню? - подумав Москаль. - Як тільки з'їж якусь дурепу, одразу ж зоряний дощик іде”. Насправді це хтось з дітей напісяв з горища. Москакль вийшов на двір і спрямував до свого сливового дерева. По дорозі він співав:

Гам-на-на, гам-на-на...

Мої брудні нігті, мій горбик,

Мої смердючі ноги – все це зачарувало Білорусію!

Думала, дурепа, що я людина,

Та зараз побачила, хто я!

Гам-на-на, гам-на-на...

Стало розвиднятися. Катя Україна і діти злізли з горища. На ослоні лежала цицька сестри виблискуючи соском.

- Що я тобі казала!- тріумфально вимовила Україна. - А ви, діти – швиденько купатися!

- Я також піду купатися,- заявила цицька Білорусії.

- Яким же це чином? - здивувалася старша сестра. У відповідь цицька зіскочила з ослона і поскакала до річки підстрибуючи наче румінска міньджя. Повернувшись Україна наказала дітям пива не пити – адже його пробував Москаль! Тому вони тільки облизали каструлю.

- Бідні мої діти! - зітхнула Україна. Вона напекла коржів і сказала:

- Діти підем на зустріч батьку!

- Я також піду! - знову заявила цицька.

- Ну, давай, - відповіла старша сестра. Пішли в дорогу. Цицька знову поскакала попереду всіх. Коли шлях перегородило гниле дерево, цицька перескочила через нього, а Україна з дітьми перелізли. Ось і чоловік.

- Ти хоч і попереджав, а вона пішла... І зараз ось...

І Україна вказала у бік цицьки. Слав'ян поклав на землю кошик з жареною рибою. Усі стали їсти.

- Я також хочу! - вигукнула цицька.

Сестра віддала їй кістки з лускою. Цицька все це ковтнула, і у ту ж мить почала гнити. Жуючи рибу всі пішли додому, цицька як завжди попереду.

Тільки но прибули, як батько Слав'ян заявив:

- Зараз знову підем до лісу!

- І я! - відгукнулася цицька.

І так весь час: куди решта – туди й цицька, спокою вже більше нікому не було.

- Що ж будемо робити? - запитала Україна чоловіка.

- Я скажу їй що час купатися. Ти сама піди раніше вперед, але так щоб цицька не бачила. На дорозі напісяй. Моча обпалить їй сосок і вона здохне. А я поки залишусь з дітьми.

Україна пішла. Через деякий час Слав'ян крикнув дітям:

- Гей, голодранці, купатися!

- І я, і я! - заголосила цицька.

- Що ж, іди, - відповів Слав'ян, - сестра твоя вже на березі.

Цицька поскакала, попеклася сечовиною на стежці і перетворилася на птаха. Вона перелетіла на другий берег і заспівала:

- Сестра моя, Україно, давай купатися!