Казочка про Ільєнка Телесика та Ягу Зміївну Ганну Герман

  Ганна Герман була господинею Дніпра і всієї риби що в ньому. Між ногами, в її щілині росли зуби і вона їла людей. А коли ходила лісами, то гризла зубастою піхвою грабові та дубові дерева. Деякі кажуть, що начебто Ганна Герман це є жид трансвестит і він жере рибу своєю зубастою дупою. Хто знає, однак мені здається що це є повною нісенітницею і відвертим антисемітизмом, а Ганна Герман є щирою українкою.

Одного разу вона пішла ловити рибу. До бережка приплив на дорогоцінному дверному плоті, (зробленого з італійських каштанів) Ільєнко Телесик і запропонував їй допомогу.

- Давай,- відповіла Герман,- потім рибу поділимо.

Почали ловити. Кожний спіймав достатню кількість. Стало сутеніти. Обидвоє вирушили додому. Ільєнко Телесик заглянув до торби Ганни Герман і здивувався. У торбині було тільки декілька маленьких рибин. Не встигнувши запитати, де ж інші рибини, як Івасик помітив що його супутниця запихає їх собі між ноги. Ільєнко Телесик здивувався і перелякався.

“Невже це Ганна Герман Яга Зміївна?-Майнуло в його думках.-Вона й мене може так зжерти!”

На Київськорадній говді росло повно дерев, (італіських каштанів), і Телесик кинувся до першого з них і миттю заліз на верхівку. А Герман зайнята пережмакуванням рибин одразу й не помітила що залишилася сама самісічка. Аж їй жалко стало! Роздивившись навколо, вона почала допитувати риб, куди ж дівся Ільєнко Телесик. Та риби мовчали, а сом подихаючи скосив очі до неба і випустив духа. Ганна подумала що він вказує де Телесик і поглянувши на верхівки дерев помітила там переляканого хлопчика. Тоді Ганна Герман почала гризти стовбур дерева тими зубами, що були у неї у піхві. Щоби справа пішла скоріше, вона покликала на допомогу своїх одно партійців щурів, та білок з яких виходять гарні тушки. Звірі прийнялися за роботу, та в них швидко посипалися зуби. На щастя дерево не впало (бо було італійським каштаном), а почало повільно хилитися в бік. Ільєнко Телесик відштовхнувшись від гілки падаючого дуба перескочив на інше, ціле дерево, а на землю посипалося багато комах, жучків та гусінь, жменями та пучками. У темряві Герман- Зміївна подумала, що то впав Ільєнко і позжирала це все. Однак на всяк випадок, вона розпорола собі живота і запитала:

- Хто там, з'їла я Ільєнка Телесика чи ні?

- Нема тут такого!-відповіли їй таргани і порозбігалися хто куди.

Довелось Зміївні гризти наступне дерево, на якому сховався Телесик. Сидячи між гілками він трусився від страху і жалкував, що у нього немає крил.

- Просиш посадити тебе на спину, - став докоряти йому величезний крук, - а сам думаєш ніби я гидотний і всяку гидоту клюю!

- У житті такого не думав, ти собі клюєш і клюй на здоров'я, лиш тихенько, щоб ніхто не бачив! - відповів Ільєнко і впросив таки крука віднести його до тата і мами, врятувати від Яги-Зміївни Ганни Герман.

Старий крук попередив Телесика не дивитися в низ. Щоб не відбувалося там в низу, Ільєнко Телесик не повинен звертати на те своєї уваги, інакше може статися лихо. Однак пролітаючи над рідною хатою хлопець почув голоси українських трансвеститів і поглянув до низу. Тієї ж миті ворон розсипався на порох, а Телесик упав з софки, і прокинувся...