Боря був колись гарним хлопцем. Вставав рано, так що до обіду повертався додому нав'ючений всяким добром; то несе курку, то банку меду. Дівчата до нього так і прилипали, але що дивно: Як тільки хто-небуть вийде за нього заміж, як днів через п'ять її потрібно хоронити. Ніхто не міг зрозуміти, чому молоді здорові дівчата мруть, наче мухи в восени, без будь якої причини. Ніяких слідів порізів, побиття чи інших ознак поганої поведінки та тілах знайти не вдавалося.
- Що відбувається з твоїми дружинами? - запитували сусіди.
- Поняття не маю! - Кожного разу відповідав Боря.- Прокидаюся ранком, штовхаю ліктям дружину, а вона не дихає!
Та з часом його таємниця розкрилася. У першу подружню ніч Боря завжди чекав, коли його обраниця засне.
- Спробуй не спати! - порадили батьки однієї нареченої.
Дівчина послухалася і тільки зробила вигляд, начебто вона спить. Відчуваючи що Боря готовий з нею поєднатися, вона відкрила очі і побачила пісюн чоловіка: замість головки на ню дивилася голова дивної тварюки сповненою гострих зубів! Одразу ж було зрозуміло що після зближення ні одна жінка не могла, звичайно, довго залишатися живою. Молода дружина не дочекавшись ранку, гола, вискочила у вікно і повернулася до своїх батьків. Після цього з Борисом більше ніхто не хотів мати ніяких справ.
Минуло багато років. Одного разу Боря йшов через Бурдюг у Вовчинец і зустрів там свою внучку – дівчину років з п'ятнадцять. Став кликати її до себе в гості і так упрошував, що та погодилася. До полудня добралися. Господар пригостив дорогу гостю різними стравами, трохи побалакав, відпочив, а потім пішов проводжати внучку додому. Дорогою стемніло і прийшлося заночувати на Галті, у лісі. Дідусь ліг ближче до вогнища. Внучка хотіла лягти далі, однак страх перед вовками змусив її лягти біля вогню. Чим більше вона боролася зі сном, тим сильніше вона заснула під ранок. Боря з нетерпінням чекав цього моменту. Доторкнувшись до дівчини і переконавшись, що вона дійсно спить, він ліг на бідолашну. Дідусь встиг ввести свого пісюна до половини, коли внучка прокинулася. Та вже було пізно. Пісюн-монстр швидко і жадібно почав виїдати внутрішності дівчини. При смерті дівчина дотягнулася до недогорілої гострої гілки і встромила її старому в шию. Так вони обоє і кінчилися. Дівчину з'їв пісюн, а старий захлинувся кровльою.
Немає коментарів:
Дописати коментар