Предок

Їх звали Кий, Щек, Хорив та Либідь. Четверо дітей Великої Матері Землі. Мати послала їх в світ, наказуючи:

- Робіть тільки добро, нікому не спричиняйте зла!

Кий був однооким, однак мудрим, жрець та лікар, він вмів виліковувати всі хвороби. Прикладе руку до тіла хворого і витягне з нього велику чорну комаху. Потім цю комаху він поїдав. І ще в нього був чарівний горішок. Як тільки Кий клав його собі до рота, так одразу ж і перетворювався на вовка. Цієї магії його навчила Мати-Земля, наказуючи дітям не використовувати знання в ім'я зла.

Одного разу Кий проводив час з якоюсь жінкою. І без будь- якої причини та цілі, вкинув до рота горішок. І одразу ж він побачив перед собою велику, дозрілу, соковиту та смачну грушку. Кий підійшов до неї і з'їв її, а потім виплюнув горішок з рота. Дивиться, перед ним куча кісток в калюжі крови. Те, що здавалося йому грушею, в дійсності було жінкою. Кий перелякався того, що вчинив і покаявся. Вирішив, що ніколи в житті не повторить своєї помилки.

Однак, коли наступного разу він вкинув горішок до рота, то одразу ж відчув страшенний голод. Кий огледівся навколо, бачить знову соковиту грушу. Він хапає її і пожирає! Цього разу він вже розумів, що творить. Він більше не міг утриматися і постійно носив при собі чарівний горішок. Зовсім перетворившись на вовка, він став поїдати все більше і більше жінок.

Йому навіть не доводилося шукати їх. Всі знали, що Кий чудово лікує, тому жінки розраховували знайти у нього зцілення. А він замість цього вбивав їх і їв. Люди почали помічати, що жінки кудись зникають, однак Кий запевняв, що йому про це не відомо.

- Потрібно шукати, - повторював він – дізнатися, хто в цьому винен, чому пропадають жінки!

Брат Кия, Щек дізнався про все, однак мовчав. Зате інші люди прийшли до Щека і кажуть:

- Ми не зовсім впевнені, тому що стояли далеко, але ми тільки бачили, як хтось напав на жінку і з'їв її; так ось нам здалося що ця тварина була Києм!

Кий почувши про такі розмови, почав пояснювати:

- Так, дійсно, є злий вбивця, причому він дуже схожий на мене і також вміє перетворюватися на вовка. Але нічого, я його незабаром спіймаю!

Брат Щек все ж таки намагався довести брату, що той має змінитися і повернутися до нормального стану. Однак той поведінки своєї не змінив. У Кия на все, завжди, була одна відповідь:

- Здібність перетворюватися на вовка, дала мені сама Велика Мати Земля, тому чужі поради мене не цікавлять!

І хоча Щек декілька раз закликав свої здібності чарівника, пробуючи виправити брата, результат залишився той самий. Кий не слухався порад і продовжував поїдати жінок.

Невдовзі Кий відправився в Карпати і залишався там дев'ять місяців. А потім повернувся і знову прийнявся пожирати жінок. І не тільки він сам. Він привів з гір своїх послідовників. У день всі вони виглядали людьми, а вночі перетворювалися на страшних звірів і поїдали людей.

Люди третього сина Великої Матері, Хорива жили на морському узбережжі. Хоча вони і бували у людей Кия, однак дуже їх боялися. Під час відвідин гірських селищ жителі узбережжя утримувалися від прийому їжі, і все було гаразд. Однак, як тільки но хтось брав з рук вовкулаків їду, як люди вовки його одразу ж пожирали.

В кінці кінців Щек наказав зробити пастку. Залишки її, люди можуть бачити і сьогодні, біла берега річки Дон, де велика скала. Щек наказав сестрі Либідь бути приманкою. І коли вона вийшла вночі і стала над рікою, Кий побачив її. Він одразу ж кинув чарівний горіх до рота і стрімко полетів назустріч жінці, однак в декілька кроків від сестри він потрапив до пастки. Великий шматок дерева впав на нього і розчавив. Підбігли люди. Списами, камінням і стрілами вони добивали розбите, але ще живе тіло Кия. Присмерті, він знову став людиною і проклинав всіх хто наносив йому смертельних ран:

- За кожну біль та рану, нанесену мені я віддячу вам хворобами! Біль, страждання та хвороби стануть віднині вашими супутниками! І буде вам так погано, як погано зараз мені!

Ледве він промовив, як люди відтяли йому його голову, відрізали ноги і руки, і сховали це все в гірській печері.

Кий був добрим, був нашим предком. Батьком вовків та гуцулів. Дякуючи йому ми живемо на цьому світі та на цій землі. Йому ми повинні приносити дар танцю, надіваючи на себе маску вітра, води, землі та вогню у зимові свята Маланки.