Голова

Жила людина, татарин. Кожну ніч він виходив зі свого дому і полював на українців. З тих пір як мисливець знайшов дерево, де українці влаштовувалися на нічліг, він ні разу не повертався додому без здобичі. Мисливець вилізав на дерево, підкрадався до сплячих українців, бив їх булавою по голові і скидав до низу. Іноді він приводив з собою брата, турка, щоби той допомагав йому збирати тушки і нести їх додому.

Однак всьому приходить кінець. Бачачи, що мисливець готовий знищити весь народ, український гетьман скликав раду. Вирішили здерти з татарина шкіру. Коли ввечері мисливець, як завжди поліз на дерево, українці підстерегли його, відняли булаву, затулили писок, і почали здирати шкіру. Покінчивши з цим, вони розчленували тіло і почали скидати шматки до низу. Брат турок, що стояв у підніжжя стовбура, нічого не помітив і чекав завершення полювання.

- Ось летить перший українець!- пролунав голос мисливця з густого листя.

У цю ж мить на землю впала кривава людська нога.

- А ось і інший!

Неподалік гепнулася частина грудини з лівою рукою. Під кінець голос з верхів'я промовив:

- Це були не українці, а татарин; можеш з'їсти його дома, якщо сподобається!

Українці розреготались і зістрибнувши з дерева зникли в степу, а молодий мисливець турок стояв і не знав, що йому зараз робити.

- Чого стоїш?- почув він голос, що доносився до нього з під ніг.- Так, так, це я голова твого брата. У тебе за спиною кошик, швиденько збери в ню мої залишки і неси додому!

Молодий турок не насмілився суперечити. Зібравши скривавлені шматки, він покрокував по стежці. Лишень пройшовши деяку відстань, він звернув увагу на чмакання і хрустіння: голова татарина зробила у кошику дірку і продовжувала гризти сама себе.

- Ой, я замерзла! - раптом заволала вона. - Сплети іншу будь-ласка!

Для кожного чергового кошика турок шукав прядиво, але й це не допомагало. Ось вже п'ять кошиків випалено, час палити шосту. Раптом молодий мисливець наштовхнувся на гніздо росіян.

- Чого це ти час втрачаєш, тікай!- прошепотів росіянин. - Принесеш голову додому, - кінець, зжере тебе і твоїх рідних. Кидай тут. Якщо голова почне тебе шукати, ми росіяни, відповімо їй твоїм голосом, а потім домовимось з румунами – вони також скажуть, якщо голова докотиться до моря.

Турок побіг, а голова татарина втративши багато часу, досягнула гнилого озера і застрягла в намулі. Вона лопнула і з неї повиростали дикі рослини.

Добавлю що, в подальшому таким самим чином загинув і молодий росіянин. Він занадився полювати на українців і одного разу з двох українців здер шкіру,і кинув нещасних до озера. Водяний прийняв людську подобу, піймав росіянина і розчинив його в сірчаній кислоті. Покаравши жорстокого хлопчика, водяний перетворився на величезну жабу і зник у безодні.