Мурашник

Стара бабця Юля вирішила позбавити малого Вітька життя, щоби він у майбутньому не став головою сільської ради, і не приведи господи ще й президентом. В темряві вона підходила до сплячого хлопчика і перділа йому прямісінько в ніс. Ніхто не розумів, чому це дитина день за днем худне і блідне.

- Ти що, захворів? - запитав його одного разу приятель.

- Не знаю, - відповів хлопчик, - здається нічого не болить, але така велика слабість, останні сили втрачаю.

- Будь на сторожі, - попередив його приятель, - твоя бабуся випускає тобі в лице свої гази.

Вітьок замислив страшну помсту. Він виготовив спис, загостривши його на кінці. З вечора, щоби не викликати підозру, він зробив вигляд, що хропить, а сам краєчком ока почав слідкувати за старою. Лишень баба Юля сіла над внуком на присядки, як він націлив їй списом у сідницю і проштовхав дерев'яшку у всю його довжину. Стара впала мертвою, але без будь яких ознак ушкоджень на тілі. Хлопчик накрив її ковдрою.

Невістка загиблої, Ін-на повинна була ранком піти разом з Штундами глушити рибу до Дністра. Вона взяла свою маленьку дитину і понесла до свекрухи, щоби та подивилася за дитиною, поки її не буде.

- Матусю! - покликала Ін-на, відкривши двері.

Зазирнувши до приміщення, вона побачила, що стара спить. Попри те Штунди з товаришами вже покидали село. Жінка кинулася за ними, але ніяк не могла догнати їх – заважала мала дитина. Тоді мати зупинилася, зняла дитину з плечей і посадила її на впале товсте дерево. Потім вона не озираючись, побігла по траві, наздоганяючи товаришів.

Не тяжко здогадатися, як верещала та плакала покинута дитина залишившись на самоті. У відчаї вона почала закликати бога позбавити її життя, і цим самим покарати матір. Бог дійсно з'явився, у вигляді лісових мурах,поранив дитину з ніг до голови перетворивши її на гніздо з великою кількістю невеликих отворів. Кров цівками запеклася на стовбурі, перетворившись на ходи мурах, які ті влаштовують, щоби захиститись від світла.

Повернувшись з річки і знайшовши замість дитини гніздо комах, Ін-на здуріла і оскаженіла. Вона побігла назад до Дністра і почала обходити берег у пошуку гнилої риби, проклинаючи бабу Юлю. Жінка жадібно заковтувала здобич, але так як риба була отруєна, то жінка почала блювати. З кожним новим блювотинням страшні хвороби розповсюджувались навколо.

Двоє хоробрих чоловіків швиденько виготовили добру довбню і вбили цю жінку. Один з них відрізав їй голову, інший – ноги. Прив'язавши до відрізаних частин тяжкі каміння, чоловіки закинули їх посеред Дністра. Але не дивлячись на цю пересторогу, виблюванні хвороби до цих пір косять українських дітей. Тому, доводиться замотувати ворота дитячих садочків коров'ячими ланцюгами.