Свинина

Колись Українці свинини не їли, бо до часів Володимира були басурманами та жидами. Вони молилися не відомо кому і їли манну небесну. На вербах росли ковбаси завтовшки в людську ногу і риби самі вискакували з річок та озер. Деякі кажуть що то був золотий час Митного Союзу.

В той час жив собі один чоловік в племені тиверців і мав він багато жінок і звали його Абдула. Він був гідною людиною, і дружини чудово ладили з ним; ніяких сварок, ніяких скарг. Здавалося, що крики тут не скінчатимуться, однак ні, всі були задоволені один одним. Чоловік завжди діставав їжу і годував своїх жінок.

Справи дійсно йшли добре. Йшли добре, однак прийшла година і все повернулося. Одного чудового ранку чоловік повів своїх жінок до березового гаю збирати сік. Абдула почав робити нарізи і розкладати посудини, жінки відстали.

- Агов, жінки, - Крикнув чоловік – ідіть збирати сік!

Однак ніхто йому не відповів. Абдула покликав ще раз. Тиша. Попри те, жінки чули крики чоловіка, однак прикинулися начебто нічого не чули. Вони наїлися дурних грибів і обмоскалилися. Їхні думки затуманилися і повернулися не туди куди треба.

Чоловік розсердився. Він підняв патик і пішов шукати дружин. А в цю хвилину найстарша дружина обійшла інших і попередила:

- Якщо він вас поб'є, хай так і буде. Однак, бити мене йому не дозволено. Поки чекайте і слухайте, що говоритиму вам Я!

Абдула догнав наймолодшу дружину і сильно відлупцював її. Потім побив палицею другу, третю і решту. Отримавши по плечах жінки починали верещати:

- Чоловік нас б'є!!!

Дісталося і найстаршій дружині. Однак краще б Абдула її не лупцював.

- Хапайте його! - Вигукнула вона і жінки повалили чоловіка на землю і почали мучити його та ґвалтувати, відтягувати мошонку, давити на яєчка поки не довели його до на півсмерті. Потім вони перев'язали мошонку мотузкою і пішли геть. Коли вони повернулися до дому, то застали там молодшого брата свого чоловіка Петруху.

- Твій старший брат затримався, йому тяжко нести сік і він просив тебе допомогти йому. Скоріш виходь йому на зустріч, бо він дуже втомився.- повідомили йому жінки, таємно насміхаючись з двох чоловіків.

Молодий чоловік поспішив на зустріч своєму брату, однак знайшов його в березовому гаю напівмертвим. Відв'язавши Абдулу від дерева і розв'язавши мотузки на мошонці він допоміг брату дійти до дому, наварив йому різного зілля, дав вина, жменю пілюль; підняв на ноги.

- Їх треба повбивати, - запропонував молодший старшому брату, - вони зовсім подуріли. Не знати куди пішли, може до москалів подалися чи до турків за Дунай? Треба людей спитати, догнати і щось робити!

Вийшли брати на широку дорогу, зустріли кобзаря, розпитали його про жінок. Він їм нагадав і всю правду розказав, направив їх на вірний шлях і побігли вони за дружинами. Наздогнали їх десь біля Дону, коли ті вже до човна стрибали. Петруха натягнув лука і йому вдалося поранити наймолодшу дружину Абдули.

Досягнувши протилежного берега жінки ступили на землю московщини. І ступивши на чужу землю раптом почали перетворюватись на жирних свиней. Почали хрипіти наче свині і борсатися у московському лайні та грязюці.

За декілька хвилин до берега дісталися Абдула та Петруха. Вони затравили поранену свиню собаками і підсмажили її на великому вогнищі. Спробували і відчули, що на смак свинина дуже чудова та смачна, краща ніж баранина чи яловичина.

Після цього випадку українці покаялися і охрестилися в християни. Стали Петрами та Андріями бо тільки християнам дозволялося їсти свинину. Таке чудове, смачне та корисне м'ясо з салом...