У ті далекі часи, коли на землі ще не було попів з пресвітерами, чарівників та шаманів, люди були задоволенні своїм життям і не знали, що воно таке смерть. Дійсно люди помирали і їх спалювали на вогнищах, однак на слідуючий день померлі виходили з води живими та здоровими, помолоділими до юнацького вигляду.
У ті часи жив собі один чоловік, він був жонатим і задоволений долею, однак і йому прийшлося свою померлу дружину спалювати на вогнищі, розсипати її попіл над рікою. Наступного дня він вже стояв на березі, жадібно вдивляючись в облича тих хто повертався з того світу. Та на жаль, ні сьогоднішнього, ні наступного дня дружина так і не з'явилася перед ним. Чоловік думав і не міг збагнути, що трапилося, адже такого в минулому, ще не відбувалося.
Незабаром після випадку брат удівця пішов на полювання. Він вибрав собі дерево неподалік звіриного водопою, зробив у ньому укриття і почав очікувати на яку небуть здобич. Раптом він почув голоси. І диво – він побачив покійну дружину свого брата разом з якимось чоловіком. Вони увійшли у воду і стали купатися.
На слідуючий день мисливець привів до водопою свого брата і показав йому що там робиться. Тоді вдівець сам приготував засідку, і як тільки- но з'явилася парочка, зраджений чоловік накинувся на суперника з ножем і перерізав йому горлянку. Обидва брати вчепилися в жінку, і поки вона перетворювалася на різних тварин, вперто тримали її. Побачивши що їй не вдається вирватись з ціпких обіймів сильних парубків, жінка пообіцяла їм, що вже не буде перевтілюватися і залишиться зі своїм чоловіком назавжди.
Усі троє пішли додому, зібрали свій скарб і переселилися в інше місце. А через декілька днів чоловік вирішив знову сходити до водопою, подивитися, що сталося з тілом тієї людини яку він зарізав, однак він знайшов там тільки тіло волохатого бика з глибокою раною на шиї. У ту ж ніч, вві сні, мисливцю волохатий бик і привидівся. Він суворо запитав чоловіка:
- Навіщо ти мене вбив?
Людину зціпило корчем і він не міг ні поворухнутися, ні сказати і слова.
- Мовчиш? Ти дуже провинився переді мною, перед людьми і перед своїми предками. Ти вбив не людину і не тварину, перед тобою господар мертвих! Відтепер я не зможу, з'являтися на землі у людській подобі і ті люди які вже вмирають, після моєї смерті не повернуться до своїх рідних ніколи! Відтепер ви будете помирати остаточно! Вбивши смерть ти вбив і життя!
Минув час, люди вже не могли здобувати собі достатньо їжі, так як їх розплодилося дуже багато, а тварин зменшилося. Щоби якось прожити, люди почали брехати, хитрити і воювати між собою. Одного разу і чоловік, який з ревнощів забив господаря мертвих пішов воювати, і десь там в далеких землях знайшов свою смерть. Дізнавшись про це, його дружина підійшла до своєї маленької дитини, притиснула її до грудей, придушила. Загорнувши тільце в старе лахміття, жінка попрямувала до лісу. Люди бачили, як вона зникла за темними стовбурами віковічних дубів.
Немає коментарів:
Дописати коментар