Москва

У Росії був чоловік Кий і двоє братів. Одного разу Кий добряче хильнув на оказії. На вулиці була злива. Брати підійшли до чоловіка, зв'язали його і викинули з хати. Ранком Кий прокинувся і промовив, сам до себе:

- Дивні сни останнім часом доводиться мені бачити!

Пізніше він пішов разом з братами дружини до лісу і помітив там декілька диких кабанів в'єтнамської породи. Тоді він повернувся за Росією і повів її до лісу. Однак ні кабанів, ні кабанячих слідів так і не знайшов. Та не цього Кий добивався. Поки Росія нахилялася за квіточками, чоловік шукав серед кущів якусь добру каменюку, а коли знайшов, то так хряснув нею жінці по голові, що та навіть гикнути не встигла як опинилася прямісінько перед апостолом Петром. А Кий назбиравши ріщя вкинув дружину до вогнища і добряче засмажив її.

- Сестра ваша затрималася в лісі, - пояснював Кий братам Росії. - Я вбив велику свиню і вона її тягне. Ідіть допоможіть їй.

Хлопці пішли до лісу і знайшли там сестру добре засмаженою. Старшому стало погано і він на мить знепритомнів, а молодший таки відломив шматок свіжини і поласував сестриними пальчиками.

А в цей час убивця заліз до човна і поплив Дніпром вниз по течії. На біду Кия човен був гнилим і швидко почав тонути. Пропливши ще декілька метрів чоловік вискочив на берег і побіг через ліс, відганяючи від себе зелених бісиків що залізали йому під шкіру і плювалися в очі. Брати догнали його і вбили. А тіло залишили гнити в альтанці біля лісникової хати.

Після цієї визначної події, брати і декілька їхніх родичів засмаженої Росії почали війну проти односельчан.

- У кого очі хиряві, той стане козячим лайном! - говорили вони.

Багато селян загинуло за запорожськими бур'янами, а самі брати змастившись бар-сучим жиром залишалися неушкодженими, несучи за собою смерть та горе.

- Заспокойтеся! - вмовляв їх рідний вуйко, та вони не звертали на нього уваги.

- У кого очі хиряві, той стане козячим лайном! - повторювали братики, з'їхавши з глузду і били булавами по стовбурам дубів та берез:

- Мо, сква, - Мо, сква! - чулося з під ударів.

Від цих жахливих звуків і виникла назва для городища Москва. А той хто каже, що слово – Москва, є турецьким, чи арабським словом, той брехун і самозванець!